Стрес в професійній діяльності педагога, як загроза ефективної професійної адаптації
Професія педагога є на сьогоднішній день однією з стресогенних. Виникнення стресу у педагогів пов'язано з високим емоційним напруженням, соціальною напругою (вибудовування індивідуальної моделі спілкування з вихованцем і колегами, координація спілкування в колективі), а також інформаційними перевантаженнями в процесі професійної діяльності.
Можна говорити про виникнення професійного стресу в діяльності педагогів - стану напруги, що виникла в результаті дії несприятливих чинників професійної діяльності та ведучого до зниження ефективності виконуваної діяльності, а також деформації особистості і характерологічних якостей індивіда.
Даний стан напруги створює бар'єри у професійнійдіяльності педагога; наслідки блокують його комунікативну активність (порушують взаємодію з вихованцем та педагогічним колективом), впливають на фізичне і психічне здоров'я і в цілому на адаптацію (стресостійкість) педагога. Таким чином, проблема стресостійкості виступає як проблема забезпечення збереження та підвищення продуктивності праці педагога в умовах різкого зростання навантажень.
Проблема професійного стресу в діяльності гостро стоїть і в педагогів, де до загальних факторів стресу,характерним для діяльності професіонала можна відносити і додаткові стрессфактори: вік вихованців, особливості організації спілкування, особливості організації діяльності іт. д.
Одним з головних показників стресостійкості є ступінь емоційної напруженості у професійній діяльності, яка характеризується наступними ознаками:
• неможливість зосередитися на чому-небудь, погіршення пам'яті, думки часто «випаровуються»;
• занадто часті помилки в роботі;
• дуже швидка мова, підвищена збудливість;
• втрата почуття гумору;
• занадто часто виникає почуття втоми, часті «безпричинні» болі (викликані не фізичними проблемами);
• постійне відчуття недоїдання або відсутність апетиту і смаку до їжі;
• робота не доставляє колишньої радості.
Основні причини виникнення емоційної напруженості:
• Чітке виконання професійних обов'язків (Вам доводиться робити частіше не те, що хотілося б, а те, що потрібно, що входить у Ваші обов'язки);
• Дефіцит часу (Вам постійно бракує часу і Ви нічого не встигаєте, Вас щось або хтось підганяє, Ви постійно поспішаєте);
• Відчуття постійної напруги в спілкуванні з оточуючими (Вам починає здаватися, що всі навколишні затиснуті в лещата якоїсь напруги);
• Постійна потреба в сні та відпочинку (Вам постійно хочеться спати - ніяк не можете виспатися, Ви бачите надто багато снів, особливо коли дуже втомилися);
• Відчуття незадоволеності життям і дискомфорт (Вам майже нічого не подобатися; вдома, в сім'ї почалися постійні конфлікти; з'являються все нові і нові борги, з'являється комплекс неповноцінності: «у інших людей все інакше»);
• Відсутність співрозмовника (Вам ні з ким поговорити про свої проблеми і немає особливого бажання ділитися);
• Відсутності відчуття поваги (Ви не відчуваєте поваги до себе (вдома, на роботі)).
Зростання емоційної напруги в діяльності педагога веде до зниження стресостійкості.
Поряд зі стресогенним факторами, спільними для всіх людей, у діяльності педагога присутній ряд професійних стрес-факторів:
• хронічна напружена психоемоційна діяльність - діяльність пов'язана з інтенсивним спілкуванням, з цілеспрямованим сприйняттям партнера і впливом на нього: у педагогів-вихователів діяльність пов'язана з постійним емоційним підкріпленням спілкування та особливостями мовнго середовища;
• підвищена відповідальність - постійна робота в режимі зовнішнього і внутрішнього контролю: у вихователів домінують почуття співпереживання. співчуття, на нього покладається відповідальністю за виховання, розвитку і навчання вихованців, за їх життя і здоров'я, а також постійний самоконтроль і самовіддача в діяльності;
• психологічно важкий контингент - вихователі працюють з дітьми психологічно здоровими, але мають аномалії характеру, поведінкові відхилення, а також з дітьми з аномаліями нервової системи і з затримками психічного розвитку;
• необхідність бути об'єктом спостереження і оцінювання, постійно підтверджувати свою компетентність - педагог знаходиться «на виду» у вихованців, колег і батьків і повинен бути завжди бездоганний у поведінці та діяльності і поза роботою;
Отже, основна психологічна проблема у професійній діяльності педагога - це те, що періодично виникає стан напруженості, пов'язаний з необхідністю внутрішньої перебудови на певну поведінку, мобілізації всіх сил на активні і доцільні дії, що впливає на адаптацію абостресостійкість педагога.
Таким чином, стресостійкість педагога - найважливіший фактор забезпечення ефективності та надійності професійної діяльності. Стресові стани крім загрози фізичному і психічному здоров'ю істотним чином знижують успішність і якість виконання роботи, збільшують рівень психофізіологічної ціни діяльності, а також можуть мати цілий ряд неприйнятних соціально-економічних і соціально-психологічних наслідків: зниження задоволеності професійною діяльністю, деформація особистісних і характерологічних якостей особистості педагога.
У ході впливу стресу на особистість педагога і зниження стресостійкості в результаті професійної діяльності можна говорити про формування синдрому емоційного вигорання - виробленого особистістю механізму психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на вибрані психотравмуючі впливи.
