Релаксаційні вправи для дітей 

Як батькам навчити свою дитину безпеці

Коли ви озвучуєте дитині правила безпеки, потрібно пояснити їй, чому вони важливі. Ви можете домогтися підпорядкування дитини за допомогою фрази: «Тому що я так сказала», але вона не переконає дитину у важливості того чи іншого правила. Докладіть зусиль, аби дитина усвідомила: правила потрібні не для того, щоб зробити її життя менш радісним, а для безпеки. Чим більш справедливими правила здаються дитині, тим більший шанс, що вона їх прийме і дотримуватиметься.

Не залякуйте дитину. Якщо ви не хочете, щоб дитина лазила по деревах, не варто говорити їй: «Ти впадеш і пошкодиш шию». Краще скажіть: «Ти можеш упасти, і тобі буде боляче». Якщо ви перебільшуєте можливу небезпеку, зростає і ймовірність настання одного з двох наслідків (або обох відразу):

дитина припинить вам довіряти. Вона не повірить вам, тому що розуміє: те, що ви говорите, малоймовірно;
дитина повірить вам, але виросте, маючи впевненість, що світ – це страшне місце, сповнене небезпек.
Коли дитина не дотримується встановлених правил, ви повинні дати їй зрозуміти, що її небезпечна поведінка матиме наслідки. Якщо дитина вибігає на проїжджу частину, ви мусите негайно повернути її в безпечне місце й ще раз повторити їй правило, пояснивши його причини (наприклад, сказати, що водії можуть не побачити дитину) і попередити, що так робити не можна.

Таке попередження потрібно робити лише один раз. Якщо дитина повторює небезпечну поведінку, вам необхідно встановити для неї суворі наслідки, пов'язані з потребою убезпечити дитину. Наприклад, якщо вона знову вибігла на проїжджу частину, варто відвести її додому і пояснити зв'язок між її поведінкою й наслідками: «Я попереджала тебе, що бігати проїжджою частиною не можна. Це небезпечно. Якщо ти не можеш безпечно гратися на вулиці, грайся вдома».

Коли встановлені вами правила здаються дитині справедливими і вона розуміє потребу власної безпеки, то дотримуватиметься цих правил. Вона слухатиметься вас не для того, щоб догодити вам, а тому що вважатиме встановлені вами правила власними.

Внутрішній голос

Для безпеки дитина потребує чогось більшого, ніж просто дотримання правил. Дитина має довіряти власним інстинктам щодо того, що небезпечно, а що – ні. Із вашою допомогою вона мусить розвивати свій внутрішній голос, який попереджатиме її про можливу небезпеку. Цей голос утримає дитину від ризикованих дій: сідати в машину до незнайомця, гуляти на безлюдді тощо. Тому навчіть дитину довіряти інстинктам. Щоразу, чуючи цей внутрішній голос, вона повинна прислухатися до нього.

Репетиція безпеки

Ще один спосіб розвинути в дитини інстинкти самозбереження – імітувати з нею ситуації, пов'язані з безпекою. Зробіть це в ігровій формі. Поєднуйте прості проблеми з більш складними:

Як би ти вчинив, якби незнайомець прийшов по тебе в дитячий садок і запропонував відвести додому?
Що б ти зробив, якби твій м'яч викотився на дорогу?
Що б ти зробив, якби загубився в супермаркеті й не зміг мене знайти?
Що б ти зробив, побачивши, як інша дитина впала з дерева?
Як би ти вчинив, якби інша дитина сіла на краю гірки й відмовлялася спускатися?
Що б ти зробив, розбивши склянку?
Як би ти вчинив, якби твій друг запропонував тобі зробити щось небезпечне?
Якщо дитина спантеличена вашими запитаннями, запропонуйте їй декілька варіантів відповідей на вибір.

Дитина може дати несподівані відповіді, наприклад: «Я почекаю, поки м'яч сам повернеться до мене»; «Я запропоную дитині цукерку, щоб вона спустилася з гірки» тощо.

Не смійтеся над такими відповідями дитини. Вона говорить цілком серйозно, а її відповіді співвідносні із її віком. Краще похваліть її за кмітливість й запропонуйте краще рішення, а наступного разу поставте те ж саме запитання.

Навчаємо дитину справлятися з емоціями

Маленькі діти часто не знають, як упоратися з почуттям злості, але батьки можуть навчити їх розслаблятися й відпускати свої емоції. Зрозуміло, у дорослих більше реальних причин відчувати злість (у вас проблеми на роботі, ви впустили й розбили телефон або потрапили в затор). Але поставте себе на місце дитини: у її житті теж багато розчарувань. Її засмучують інші діти, які не бажають ділитися іграшками; дорослі, що втручаються в її ігри; старші брати, які мають у родині більше привілеїв, і безліч речей, які дитина ще не засвоїла. Не дивно, що маленькі діти так часто схильні до емоційних зривів.

Ви не можете усунути причини таких емоційних зривів, але вже у віці 2–3-х років слід навчити дитину контролювати себе. Ваше завдання – допомогти їй знайти способи висловлювати емоції та справлятися з ними. Коли дитина впадає в істерику, у вас може виникнути спокуса закликати її до порядку, але це ще більше її розсердить. Натомість варто виявити співчуття й запропонувати дитині знайти кращий спосіб виразити емоції.

Діти, котрі лишаються спокійними у важких ситуаціях, більш схильні досягати життєвого успіху. Згідно з дослідженням американських психологів, діти, які легше справлялися з емоціями, показували кращі результати в навчанні й соціальному житті. Вони також виявлялися більш емоційно стійкими в стресових ситуаціях.

Зрозуміло, деяким дітям важче, ніж іншим, залишатися спокійними, коли вони відчувають тиск, але в будь-якому разі батьки можуть допомогти їм стати спокійнішими.

Визначте почуття

Маленькі діти можуть не розуміти, що вони відчувають злість, адже просто дають вихід своїм почуттям. Вам потрібно допомогти дитині усвідомити її почуття, перш ніж вона їх висловить.

Пояснюючи дитині природу почуттів, використовуйте аналогію з вулканом: лава деякий час кипить усередині вулкана, перш ніж прорветься назовні. Скажіть дитині, що почуття злості працює так само, але можна навчитися запобігати виверженню.

Перш за все, дитина повинна навчитися називати свої емоції. Обговорюйте з дитиною ті чи інші ситуації, наприклад: «Мені здається, ти гніваєшся на свого друга, тому що він дражнив тебе, чи не так?». Згодом дитина теж навчиться використовувати такі фрази. Коли вона буде краще розуміти свої емоції, навчіть її розпізнавати фізичні прояви почуттів («Мої щоки горять») і ситуації, які викликають ці почуття («Я гніваюся, коли мій старший брат робить те, що мені заборонено»). Так вона навчиться розпізнавати свої емоції.

Робіть паузи

Поговоріть із дитиною про те, як важко тверезо мислити, відчуваючи негативні емоції. Навчіть дитину робити паузи, щоб заспокоїтися, і після цього шукати вирішення проблеми.

Щоб дитина заспокоїлася, можливо, вам знадобиться відвести її в тихе та спокійне місце. При цьому вам потрібно впоратися з її протидією (наприклад, скажіть: «Любий, тобі треба заспокоїтися»). Якщо ви просто поведете дитину з місця, де розгортається емоційно складна ситуація, цього може виявитися недостатньо. Вам потрібно буде запропонувати їй якусь дію (наприклад, послухати музику або побігати у дворі).

Є ще один відомий спосіб заспокоїтися – глибоке дихання. Поясніть дитині, що почуття злості змушує її дихати частіше. Щоб заспокоїтися, необхідно повільно вдихати через ніс і видихати ротом. Дитину можна навчити цього з раннього віку, і це стане її звичкою.

Обговоріть ситуацію

Як тільки дитина заспокоїлася, вона може відразу ж забути про те, що її турбувало. Але якщо вона все ще сердиться, запитайте, що вона наступного разу може зробити по-іншому, щоб уникнути негативних емоцій. Якщо дитині годі щось придумати, запропонуйте варіант самі (наприклад: «Якщо ти пропонуєш братові пограти у футбол, а він зайнятий, запропонуй йому пограти, коли він закінчить свою роботу). Сприймаючи ваші ідеї, дитина навчиться й сама знаходити рішення, які влаштовують усіх.

Така стратегія спілкування може допомогти вам контролювати ситуацію, не допускаючи, щоб дитина відчувала негативні емоції. Наприклад, коли дитина в магазині вимагає купити їй іграшку, можна поставити їй ультиматум під виглядом вибору: або вона припиняє випрошувати іграшку, або йде додому з татом. У такому випадку вона сама обирає варіант подальшого розвитку подій.

Використовуйте гумор

Люди, які можуть посміятися над своїми проблемами й над собою, краще справляються зі складними ситуаціями. Коли дитина бачить, що ви з гумором ставитеся до своїх проблем, вона починає робити так само. Наприклад, якщо ви з дитиною їдете в машині й потрапили в затор, перетворіть ваше занепокоєння на жарт («Минулого тижня я бачила в автосалоні автомобілі, які літають. Шкода, що я не купила такий автомобіль, зараз би він нам став у нагоді»). Якщо ви бачите, що дитина перебуває у стресовому стані, постарайтеся полегшити її стан за допомогою жарту («Ти гніваєшся через те, що молодша сестра впустила твоє морозиво на землю? Пояснімо їй, що морозиво потрібно їсти, а не саджати в землю»).

Створіть у будинку зону, у якій не можна кричати

Не варто пояснювати, що в батьків, які кричать на своїх дітей, згодом діти також схильні кричати на тих, хто навколо. Не можна очікувати, що дитина навчиться контролювати свої емоції, якщо ви самі не вмієте цього робити.

Навіть якщо у вас із дитиною виникають розбіжності, привчіть її обговорювати ситуації спокійним тоном. Установивши таке правило в себе вдома, продумайте план, як навчити цього дитину. Наприклад, спочатку ви можете використовувати нагадування («Не забувай правило – ми не кричимо»), потім попередження («Якщо ти знову підвищиш голос, ми не підемо на вихідних у кіно, як домовлялися раніше»). Будьте готові застосувати наслідки, якщо попередні методи не спрацюють.

Зрозуміло, не тільки дитина може порушувати це правило. Якщо ви самі підвищите голос під час розмови, вибачтеся перед дитиною. Скажіть дитині: «Мене розлютила твоя поведінка, але я не повинна була переходити на крик». Якщо ви відчуваєте, що скоро можете втратити самовладання, візьміть паузу – керуйтеся тим же правилом, якого ви вчите дитину. Скажіть їй: «Я дуже засмучена, щоб обговорювати це зараз. Мені потрібен час, щоб заспокоїтися, і після цього ми зможемо поговорити. Так ви не тільки показуватимете необхідність обговорювати ситуації без крику, а й навчатимете дитину керувати гнівом.

8 порад для розвитку дитячої самостійності

Якщо ви хочете виховати впевнену в собі дитину, здатну самостійно приймати рішення, вам необхідно дати їй свободу для цього. Ключем до виховання самостійної дитини є дотримання балансу. Вам слід бути терплячими, але не надто поблажливими до дитини. Проблема полягає в тому, що деякі батьки намагаються контролювати кожен дитячий крок. Цього робити не варто, тому що так ви позбавляєте дитину здатності робити вибір. Якщо ви зробите дитину залежною від вас, у майбутньому вона може затаїти образу й почати бунтувати.

Як же досягти необхідного балансу й виховати дитину незалежною? Розгляньмо декілька порад із цього приводу.

1. Створіть розпорядок

Діти потребують балансу між розпорядком і свободою – це сприяє розвитку в них самостійності. Чим більше ви дозволяєте дитині самотужки клопотатися про неї саму, тим більш незалежною вона стане.

- запропонуйте дитині складати її одяг у корзину для прання й самостійно одягатися вранці;
- дозвольте їй самій обирати собі страву на сніданок і самостійно накладати собі їжу в тарілку;
- залишайте столові прибори та одяг дитини на нижчому рівні, щоб вони завжди були доступні для неї.

2. Розвивайте в дитини навички вирішення проблем

Якщо дитина має якісь проблеми – не намагайтеся вирішувати їх за неї, дозвольте їй знайти вихід із ситуації самостійно.

- конфлікти з братами й сестрами – одна з найпоширеніших проблем у дитячому віці;
- не втручайтеся: дозвольте дитині самотужки знайти рішення проблеми;
- гра за ролями – один із найбільш ефективних способів розвинути навички розв’язання конфліктів.

3. Невдача – це ще не кінець

Невдачі не страшні. Необхідно дати дитині змогу робити помилки, як би це не здавалося складним для вас. Вона матиме зі своїх помилок важливі життєві уроки.

- наприклад, дитина може несерйозно ставитися до виконання домашніх завдань і стикнутися з наслідками в школі;
- така ситуація – це просто частина навчального процесу, що нагадує дитині про необхідність виконання домашнього завдання наступного разу;
- не сваріть дитину, якщо вона розлила молоко, наливаючи його в склянку. Допоможіть їй витерти розлите молоко й скажіть, щоб наступного разу вона була обережнішою.

4. Виявляйте співчуття

Ваша дитина повинна знати, що ви піклуєтеся про неї, але хочете, щоб вона навчилася сама вирішувати свої проблеми.

- дайте їй зрозуміти, що ви завжди будете поряд, що б не трапилося;
- дайте їй зрозуміти, що ви хочете, щоб вона самостійно вирішувала конфлікти, а не шукала допомогу ззовні;
- заохочуйте її самостійність, але не допускайте, щоб це завдавало їй болю.

5. Дозвольте дитині виявляти наполегливість

Давайте дитині змогу відстоювати її права. Ось що можна зробити для цього:

- коли ви йдете з дитиною в ресторан, дозвольте їй самій замовляти їжу;
- заохочуйте дитину вирішувати, що вдягнути перед виходом на вулицю;
- запитуйте її, яку страву вона хотіла б на вечерю;
- дозвольте їй самій визначити час для того, щоб вивчити уроки.

6. Пропонуйте дитині розумний вибір

Щоб навчити дитину мислити самостійно, давайте їй розумний вибір.

- дозвольте їй обрати, яку з кількох страв вона хоче на вечерю;
- дайте їй змогу вирішити, що вона хоче зробити спочатку: виконати домашні обов'язки чи вивчити уроки;
- установіть для неї обмеження. Дитина повинна знати межі дозволеного й очікування батьків від неї.

7. Пропонуйте ідеї, але не втручайтеся

Якщо ви бачите, що дитина пробує знайти рішення проблеми, не намагайтеся відразу ж їй допомогти. Натомість можна зробити таке:

- пропонуйте дитині ідеї, як вирішити проблему, але не втручайтеся, щоб вирішити проблему за неї;
- дозвольте дитині самій знайти вихід із ситуації;
- ви можете бути приємно здивовані, побачивши, як дитина придумала оригінальне рішення.

8. Дозвольте дитині брати на себе відповідальність

Якщо ви збираєтеся в подорож, дозвольте дитині самій зібрати її речі. Перші кілька разів ви можете показати їй, як це робити правильно.

- дозвольте дитині взяти участь у плануванні поїздки, щоб вона почувалася самостійною;
- запропонуйте їй самій нести свої речі дорогою на вокзал.

Вам може здаватися, що дитина занадто повільно розвиває самостійність. Однак важливо, щоб ви керували дитиною на кожному етапі її розвитку. Зробіть усе для того, щоб вона виросла успішною дорослою людиною.

30 фраз яких діти хотять почути від своїх батьків та вчителів:

- я тобою пишаюся
- хороша робота
- не здавайся
- у тебе все вийшло
- ти молодець
- я в тебе вірю
- так тримати
- я радію твоїм успіхами
- ти зможеш
- у тебе все вийде
- ти частинка команди
- тобі є чим пишатися
- я поважаю твої рішення
- це було чудово!
- чудова ідея
- вір у себе
- будь креативним
- не бійся помилятися
- приймай виклик
- будь унікальний
- я тобі допоможу
- допомагай іншим
- ти особливий
- будь собою
- продовжуй розвиватися
- мрій
- став собі цілі
- я ціную тебе
- будь впевнений у свої можливості
- ти мене надихаєш